Вчений, людина, друг...
Ващенко К.І.

vashenko

Уквітчаний садами Козелець на Чернігівщині. Тут, у багатодітній сім'ї трударя-будівельника зробив свої перші кроки майбутній учений К.І. Ващенко. З 13 років розпочав трудове життя, засвоїв науку батьківського університету, став будівельником. У грізному 1919 році добровільно вступив до лав Червоної Армії, потім після демобілізації здійснилась його давня мрія – став робітфаківцем, вчився і закінчив в 1930 році Київський політехнічний інститут.

Перед молодим спеціалістом відкрились широкі і привабливі обрії творчих дерзань. Він плідно трудиться в Українському науково-дослідному інституті хімічного машинобудування, потім – інженером-дослідником на заводі “Більшовик” і одночасно працює викладачем у КПІ, вже в 1934 році успішно захищає кандидатську дисертацію, а в 1945 – докторську.

Девізом його життя стає поєднання викладацької і наукової діяльності, виховання спеціалістів-ентузіастів, творча праця з найбільшою користю для народного блага.

Далекий передвоєнний час. Молодий вчений поринув у дослідження, вносить вагомий внесок у створення і освоєння нових хімічно-стійких ливарних сплавів, вкрай необхідних країні.

Грізні роки битви проти гітлерівських варварів. КПІ перебуває в евакуації в Узбекистані. Констянтин Ілліч, забувши коли починається ранок, а коли наближаються сутінки, вдосконалює литво боєприпасів. І ось вагомий вклад: вдосконалені снаряди, міни і бомби влучно падають у ціль, знищують ненависного ворога, наближають довгожданий День Перемоги. Бойова нагорода – орден Червоної Зірки – прикрасила груди вченого політехніка.

Листопад 1943 року – Київ звільнено. Одним із перших повертається К.І. Ващенко. Забувши про втому, відпочинок, бере найактивнішу участь у відбудові рідного КПІ. А скільки невгамовної енергії, розуму і полум'я серця віддав він тоді створенню металургійного факультету, деканом якого був з 1944 по 1959 рік. А з яким захопленням і вмінням спрямовував діяльність кафедри ливарного виробництва, яку очолював протягом 3-х десятирічь!

За цей час тут підготовлено майже 2,5 тисяч інженерів. Їхні слова щирої вдячності кафедрі, зокрема проф. К.І.Ващенку, лунають не тільки з різних кінців нашої Вітчизни, а з багатьох країн світу. Зі словами гарячої вдячності звертаються до Констянтина Ілліча румунські, німецькі, болгарські друзі. Під керівництвом К.І.Ващенка випускник Бухарестського політехнічного інституту Лауренцій Софроні успішно захистив кандидатську дисертацію, разом зі своїм вчителем написав книгу “Магнієвий чавун”, у якій узагальнені їх спільні дослідження. Ця книга перекладена на румунську, німецьку і китайську мови, стала цінним посібником для студентів та виробничників.

Посланець з Болгарії Родослав Тодоров після закінчення металургійного факультету вчився в аспірантурі. Він щодня відчував батьківську чуйність і допомогу К.І. Ващенка, підготував і захистив кандидатську дисертацію, присвячену дальшому поліпшенню якості чавуну, обробленого магнієм. Естафету творчих здобутків Р. Тодоров впевнено поніс із столиці України на болгарську землю.

Коли задумуєшся над кожним етапом життєвого шляху Констянтина Ілліча, переконуєшся: він робив усе можливе, а іноді, здається, і неможливе, щоб люди відчували його душевну щедрість, щоб вона продовжилася та виблискувала всіма гранями в житті учнів і вихованців невгамовного вченого-ветерана.

Можна собі уявити: вийшов би на сцену проф. К.І.Ващенко зі своїми чисельними вихованцями. Якими б гарячими оваціями нагородили їх вдячні люди. При цьому пригадували б: він не тільки підготував 6 докторів наук і 80 кандидатів наук, а і разом з ними розв'язував злободенні науково-технічні проблеми. Колишні студенти і аспіранти, вихованці кафедри зберігають у своїх серцях палку вдячність Костянтину Іллічу за глибокі знання і навички дослідної праці, за цінні поради і підтримку в творчих злетах.

А як не згадати про його багатогранну діяльність в складі редакційних колегій журналів “Литейное производство”, “Технология и организация производства”, у раді по захисту докторських і кандидатських дисертацій в КПІ та в інституті проблем литва АН УРСР.

Скільки сердечних подяк заслужив проф. Ващенко своєю невтомною діяльністю в складі різних наукових рад при Головному комітеті Ради Міністрів СРСР з науки і техніки, Академії наук СРСР, Міносвіти СРСР, Держплану і Міносвіти УРСР.

І ось вона, всенародна шана: на грудях К.І. Ващенка сяють ордени Леніна, два ордени Трудового Червоного Прапора, орден Червоної Зірки, орден Дружби народів, медалі “За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.”, “30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.”, Ветеран праці. Він удостоєний Почесною грамотою Президії Верховної Ради України, має Почесне звання “Заслужений діяч науки і техніки України”.

Відомий учений, організатор наукової школи в нашій країні і за кордоном, він був простим і доступним для кожного, завжди готовий прийти на допомогу порадою й ділом. Ми, колеги і учні Костянтина Ілліча, знали, що його добра душа і серце відкриті в будь-який час для всіх.

Життя Костянтина Ілліча – то жива історія КПІ, якому він був відданий до останку. Пам'ять про К.І. Ващенко – світлий приклад для всіх, хто його знав і був поруч з ним.